Дорогі просвітяни, запоріжці!

Правління Запорізького обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка щиро вітає Вас зі святом – Днем незалежності України.
Кілька поколінь українського народу виборювали волю, і ось уже дванадцять років від того дня, коли українці, ми з Вами, вибороли для нашої держави Незалежність. За цей час Україна досягла певних здобутків, та економічні негаразди супроводжують її усі ці роки. Але не лише це, а насамперед корупція і казнокрадство у державних структурах (“Орють лихо, лихом засівають, а що вродить?” – Т.Шевченко), цинічно демонструється і популяризується антидержавна, антинаціональна, антиукраїнська світоглядна і мовна позиція – визначають основні негаразди держави.
Сучасна влада не має національної честі. Вона загнала у безвихідь українську культуру, науку, освіту, медицину, виробництво і веде до моральної і духовної деградації українське суспільство. Міська і обласна влада за останні два роки відмовилася співпрацювати з громадськими організаціями державницького спрямування, не виконуються міська і обласна програми Відродження української культури, освіти, духовності, Постанови уряду №998 від 8 вересня 1997 р. і №1004 від 21.06 2000 р. – “В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було” (Т.Шевченко).
За Конституцією, влада в Україні належить народу: “Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (стаття 5), але, виборовши незалежність, український народ не став господарем у державі, а потрапив у залежність від малоросійської влади. Це сталося через те, що ми, українці, не вміємо користуватися своїм правом обирати державну владу. Діждемося ми “свого Вашингтона”, коли кожний відчуємо свою вартісність, повагу до самих себе, гордість за свою націю, лицарський дух боротьби за долю народу і держави Україна.
Бажаємо здоров’я, щастя, родинного тепла та добробуту, і спільними зусиллями будуймо цивілізовану, багату, без “зерна неправди за собою” Україну.
Слава Україні!

Правління ЗОО ВУТ “Просвіта” імені Т.Шевченка.

Чому запорізька влада
не шанує Тараса Шевченка?

“Як це – не шанує?” – заперечить читач, необізнаний з перипетіями цього питання.
І здивовано поцікавиться : “А кого ж тоді й шанує, як не його?”
Відповідь на це і підведе нас до розгадки деяких місцевих парадоксів.

Центральний проспект
як дзеркало ідеологічної орієнтації влади.

Можливо, вас назвали на честь улюбленого дідуся (бабусі), або ви вже й самі підбирали ім’я своєму первістку. Тоді логіка пошуку відповіді проста й усім зрозуміла: дорогі нам люди живуть у наших серцях, в родинних альбомах і в нових поколіннях. Імена ж та образи улюбленців влади ми знайдемо увічненими на постаментах, в назвах широких вулиць і “фабрик димних”.
Тож пройдімося рідним Запоріжжям від вокзалу до Дніпрогесу головним проспектом імені Леніна, що простягнувся центральними районами міста: Комунарським, Жовтневим, Орджонікідзевським та Ленінським – чим не красномовне в цих назвах свідчення владних преференцій?.. А втім, це ще не все...

принт-версія

Звернення
до сесії Запорізької міської ради.

Запорізька обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури звертається до вас із проханням зняти з порядку денного сесії питання: “Про перейменування майдану імені Тараса Шевченка у Шевченківському районі на майдан імені Климова”.
Історичні документи, які зберігаються у Державному архіві Запорізької області, свідчать, що майдан Тараса Шевченка існує у нашому місті близько ста років. Він згадується в архівних документах 1906, 1907, 1909, 1911,1913,1914 років і на карті м.Олександрівська у 1917 році як майдан і саме у межах тієї території, де зараз розміщені: ПК ім.Шевченка, будинок колишнього авіатехнікуму, пам’ятник “Вічна пам’ять, вічна скорбота” у сквері по вулиці 8 Березня, приміщення Шевченківської райдержадміністрації.
Про наявність майдану імені Шевченка саме в цих межах свідчить також паспорт пам’ятника, який був відкритий у травні 1994 року. У цьому державному документі вказана адреса місцезнаходження пам’ятника: “Запорізька область, м.Запоріжжя, майдан Шевченка, у сквері, вул. 8 Березня”.
Навіть у роки окупації міста німецько-фашистськими загарбниками 1941-43 р.р., коли “нові господарі” міста заміняли радянські назви вулиць на інші назви – “майдан Шевченка” залишався.
І взагалі, не припустимо з історичного місця (а майдан Шевченка саме таке місце) відокремлювати частину території і надавати їй іншу назву.
Таким чином, усякі розмови про те, що це “не той майдан”, не мають ніякого наукового та історичного підгрунтя. Винесення такого невиваженого питання на засідання сесії міської ради, природно, вже викликало обурення в колах громадськості міста, особливо серед творчої інтелігенції, вчителів, працівників вищої школи, краєзнавців.
Ніяких підстав для зміни назви майдану Т. Г. Шевченка на інше немає. Здійснивши такий акт неповаги до пам’яті генія українського народу, міська рада глибоко образить почуття всенародної любові запоріжців до великого Кобзаря.
Додаток: копії архівних довідок на 10 сторінках.

Голова обласної ради
товариства охорони пам’яток історії та культури М.М.Сидоренко.

Зрештою, на наших обширах це вже стало традицією: згадувати за дітей напередодні того, як у країні заповідається на щось направду серйозне: вибори там несподівані вимальовуються, або ще яка зміна політичного клімату. «Жінки за майбутнє», з їхньою минулорічною піар-стратегією стали вже прикладом архетипічним, одначе варто пригадати, що окрім них, дітьми всерйоз опікувалися такі поважні персонажі, як Остап Бендер, кращий друг фізкультурників Йосип Сталін, та й дружина нині чинного президента задніх у цій справі не пасе. Любить малечу конкретно і по-взрослому. Тому, коли до такої шляхетної справи долучилася когорта птєнцов Гарвардського гнізда містера Джорджа Грабовича, яка вустами Світлани Матвієнко в червневому (№21) числі «Дзеркала тижня» б'є на сполох з приводу психічного здоров'я школяриків-дітлахів, що вимушені вивчати Шевченкові тексти «про Ґонту, причинну, панщину і таке інше», стало зрозумілим: тут йдеться за щось більше, аніж просте бажання отримати нагрудний значок «Друг дєтєй»( у славні 30-ті, між іншим, надзвичайно популярний). Одне слово, попереду – інтенсивна турбота про підростаюче покоління, з усіма наслідками, які звідси випливають...

принт-версія